Відповіді голови правління НАК «Украгролізинг» МИКОЛИ ШПАКА на запитання кореспондента УНІАН Мирослави Холявінської. 1. Скажіть, будь ласка, чи змінилися пріоритети або механізми діяльності НАК “Украгролізинг” з приходом нового уряду?

– Слава Богу, «Украгролізингу» пощастило спеціалізуватися на давно відомому фінансовому механізмі, який у світі широко й успішно використовують вже навіть не десятки, а сотні років. Ми скористалися переконливим досвідом. До прикладу, в Італії, Німеччині 30-40% нової техніки господарства отримують саме за лізинговими програмами. Подібна тенденція спостерігається загалом в Європі та й в Америці теж. Правда ж дивно було б, якби Україна і собі не застосовувала такий вигідний фінансовий інструмент? Отож-бо й воно. Адже, порівняно з іншими видами довготривалої оренди, у лізингу перший внесок менший і відсоток значно нижчий, а система повернень платежів набагато сприятливіша для споживача.

З огляду на усе це, 12 років тому засновники нашої Компанії і почали впроваджувати в молоду українську економіку, зокрема, в аграрну галузь, елементи фінансового лізингу. Основу якого, безперечно, перенесли з огляду на світові досягнення. Але мусили враховувати ще й суто українську реальність. Найперше, виходили з інтересів середньостатистичного сільгоспвиробника: у який же спосіб йому, сердешному, отримати повноцінну сучасну техніку в умовах економічних негараздів, при несформованому ринку та ще й, звісно, за невеликі кошти? Щиро кажучи, для багатьох усе це здавалося нездійсненним, навіть фантастичним. Але для Компанії навіть таке надзавдання виявилося, як то кажуть, по зубах. Подужав.

Правда, щоби ефективний механізм зміг показати себе сповна, ним мусила заопікуватися держава. Хочете, називайте це нашою українською особливістю, але, я переконаний, без підтримки держави в Україні лізинг повноцінно себе не проявив би. За повальної зношеності техніки (85% парку сільськогосподарських машин в Україні – це застаріла, як фізично, так і морально, ще радянська і пострадянська техніка) і при цьому низькій платоспроможності агровиробників тільки держава може дати належні гарантії, а отже і впевненість лізингоодержувачам. Як, власне, і виробникам сільськогосподарської техніки. Тобто основним інвестором і гарантом українського лізингу для села виступає держава. Вона надає НАК «Украгролізинг» бюджетні кошти на певний термін. Компанія ж, у свою чергу, закуповує і передає сільськогосподарські машини та обладнання у фінансовий лізинг, після чого повертає кошти до бюджету, регулярно збираючи лізингові платежі зі своїх клієнтів. За таких умов сільгоспвиробники отримують найвигідніші з усіх на сьогодні існуючих можливості придбати техніку та обладнання.

Виходить, що лізинг запустив потужний маховик здорового кругообігу грошей і техніки: одні господарства беруть через «Украгролізинг» техніку та обладнання, маючи можливість з першого ж дня її ефективно експлуатувати, а їхні планові лізингові сплати так само швидко ідуть на придбання у вітчизняних виробників нової техніки вже для наступних замовників. Державі така схема вигідна ще й тим, що є надзвичайно відкритою, буквально прозорою – легко відстежити, чи оптимально і справедливо використовуються бюджетні кошти.

Результат очевидний. Упродовж своєї 12-річної діяльності «Украгролізинг» вже освоїв майже 2 млрд.грн. бюджетних коштів, передавши аграріям понад 20 тис. одиниць техніки. А це вже, як ви розумієте, ознаки системної роботи, яка дозволила, скажімо, протягом 2002-2009 років збільшити обсяг операцій фінансового лізингу сільгосптехніки в 4 рази.

Але інтерес до лізингового механізму не обмежується кількісними показниками. Знаєте, у так званому «продвинутому» молодіжному середовищі модно говорити: «Включи мозок!». Так от лізингові програми якраз і стимулюють осмислено, аналітично і по-сучасному організовувати бізнес-процеси. Дехто навіть називає лізинг інтелектом аграрної галузі. Хочете, я досить легко доведу вам на показових фактах, що цей фінансовий інструмент справді заслуговує такої оцінки? Усі ж ми ще добре пам’ятаємо, як хаотично попервах закуповували техніку нові українські власники – що називається, гребли все, що бачили, пам’ятаючи гіркоту вічних дефіцитів. Щедрий на урожай 2008 рік теж посприяв отим шаленим безсистемним скуповуванням.

Проте криза витверезила усіх дуже швидко. Змусила рахувати кожну копійку, бути готовими до ризиків, а головне – ставити не стільки на кількість, скільки на якість. І ось вже статистика не оперує огульними сумами недостаючих тракторів, комбайнів та інших агрегатів. Натомість грамотні фахівці використовують більш точний показник забезпечення галузі: технологічна потреба. Аналітики визначили, що, наприклад, технологічна потреба у зернозбиральних комбайнах в Україні складає 112 тисяч умовних машин. У наявності їх є тільки 45 тисяч.

Але отут якраз час не стогнати через шокуючий брак техніки, а «включити мозок». І зауважити: вже згадувані 112 тисяч машин розраховувалися з огляду на безнадійно застарілі «Ниви», «Колоси» і т.ін. раритети з можливістю намолоту 3-5 кг/с. «Змінюйте систему координат!» – підказує лізинг. Тобто орієнтуйтеся на сучасніші «Акроси» та «Вектори» з пропускною здатністю у 10 кг/с і більше. Уловлюєте логіку? Якщо перерахувати технологічну потребу з урахуванням ставки на високоефективну, енергонасичену техніку та обладнання (а саме до цього стимулює лізинг), то зовсім іншу арифметику отримаємо. Адже важлива не кількість, а можливості техніки. Її здатність приносити прибуток агровиробникам, виводити їхні господарства на високу рентабельність. Ефективніші машини перетворюють наші розрахункові 112 тисяч комбайнів одразу на тисяч 40-50.

Подібна ситуація і з тракторами. Підрахована технологічна потреба в них – 650 тисяч штук. У господарствах є до 350 тисяч. І знову-таки мова про клас машин в 1,4- 3,0 т.с. Але сучасні технології мінімізації обробки землі, зокрема, міні-, ноу-тілл, потребують тракторів класу 5-7 т.с. з потужністю двигуна понад 350 л.с. А такого класу машин є в Україні лише порядка 5 тисяч. Аграрій, який навчився новітньої арифметики, знаєте, чим рятується? Правильно: хай старенькою, але потужною імпортною технікою. Минулоріч було ввезено майже на 10 млрд.грн. імпорту, з них відсотків 70 – секонд-хенд. Нову, але морально застарілу вітчизняну техніку вчорашнього дня навіть найщиріших патріотів брати не заманиш. Лізинг, відповідно, реагує. Як елемент реалізації єдиної державної технічної політики лізинг першочергово спрямовує гроші не тим, хто лінується оновлюватись, а заохочує виробництво техніки та обладнання нового покоління.

Таким чином, лізинг виконує функцію державного стимулятора. Сьогодні ж не існує як такого державного замовлення для виробництва техніки. А от фінансова схема, лізингова, яка відповідає усім європейським стандартам, будь ласка, є. Бракує потрібної вітчизняної техніки – включається лізинговий механізм і пробує скоригувати актуальне виробництво. Відповідно і надходять кошти за лізинговими програмами, приміром, на такі підприємства, як «Брацлав», «Червона зірка», «Агро-Союз», «Вібросепаратор», «ТЕСМО-М», «Борекс» чи Карлівський машинобудівний завод. Хто не поскупився на модернізацію, того і надалі підтримуємо у тонусі на оновлення. Зупинилися у розвитку – ну, що ж, нарікайте хіба що на себе.

Отакі механізми лізингу чітко оформилися упродовж останніх років. І ми бачимо розуміння цього принципового процесу з боку влади. Безумовні зрушення на краще відчули, зокрема, з прийняттям Державного бюджету на 2010 рік. Адже головним фінансовим документом видатки на агросектор передбачені в сумі 13,4 млрд.грн., що майже на 1,4 млрд.грн. більше, ніж минулого року. Лізинговий пріоритет теж підкреслено збільшенням фінансування на лізингові операції за різними державними програмами. Цим підтверджено роль «Украгролізингу» як державного агента з техніко-технологічного переоснащення агропромислового комплексу, солідної системної компанії.

Уряд наголосив, що має три пріоритетних фінансових інструменти в АПК, це – лізинг, страхування та робота Аграрного фонду. Тому наша Компанія, створена для реалізації державної технічної політики, зрозуміло, й далі виконуватиме функції, покладені на неї, і працюватиме за класичними лізинговими механізмами, перевіреними досвідом років. А за головне завдання має наповнення коштами фондів, які повинні забезпечити технічні і технологічні потреби аграрного ринку.

2. Який загальний бюджет “Украгролізингу” на 2010 рік, враховуючи Держбюджет (загальний і спеціальний фонди), лізингові платежі та ін.?

– Законом «Про Державний бюджет» за різними програмами в 2010 році на лізингові операції НАК “Украгролізинг» передбачається виділення понад 353 млн.грн. Якщо конкретніше, то ми працюватимемо з коштами двох бюджетних програм. Перша з них – «Заходи по операціях фінансового лізингу вітчизняної сільськогосподарської техніки», яка складає 55,7 млн.грн. І друга – програма «Збільшення статутного фонду НАК «Украгролізинг», це ще 298 млн грн. Наповнюються ці програми із загального (200 млн.грн) та спеціального (55,7 млн.грн і 98 млн.грн) фондів.

Зрозуміло, що фактор зрослого об’єму статутного фонду дуже важливий як для «Украгролізингу», так і для інвесторів. Чим більший статутний фонд, тим більша привабливість Компанії. А значить, потенційні інвестори з набагато більшою зацікавленістю розглядатимуть «Украгролізинг» як партнера для спільних проектів. Крім того, нашій Компанії буде легше отримувати кредитні кошти у комерційних та державних банках.

Цьогорічним бюджетом із Стабілізаційного фонду на всі програми розвитку підприємств АПК передбачено 3033,1млн.грн. Певна річ, сільгосптоваровиробники покладають великі надії й на ці кошти, за які зможуть оновити парк машин відповідно до вимог часу. Минулого року передбачалося, що «Украгролізинг» отримає зі Стабілізаційного фонду 393 млн.грн. На жаль, надійшло лише 100 млн.грн. Але ж заявок від аграріїв було зібрано на значно більшу суму. Про цей пакет замовлень від селян-потенційних лізингоодержувачів ми повідомили листом Кабінетові міністрів та міністерству фінансів. Зазначили, зокрема, що більшість заявок, а саме – на 293 млн.грн. – на сьогодні не виконано. А йдеться ж і про конкретні замовлення заводам-виробникам вітчизняної техніки, які вже планували певні обсяги виробництва із врахуванням вказаних сум. Ці кошти внесені у фінансові плани. Зрозуміло, що такі програми важко зупинити. Тому ми очікуємо, що принаймні за вже розробленими проектами гроші зі Стабфонду таки будуть виділені.

3. “Украгролізинг” став головним розпорядником коштів держбюджету, спрямованих на придбання техніки в лізинг? Чи вже затвердили механізм розподілу грошей? Чи є вже чіткий графік надходження коштів і, відповідно, закупівлі техніки?

– Справді, згідно із Законом «Про Державний бюджет», було внесено зміни в порядок бюджетного фінансування закупівель обладнання для АПК за умовами фінансового лізингу. Відтепер головним розпорядником бюджетних коштів став НАК `Украгролізинг`.

Логіка таких змін проста: тепер операції фінансового лізингу відбуватимуться швидше, набагато оперативніше. Таке удосконалення знайшло розуміння і підтримку у Верховній Раді. Адже аграрії швидше отримуватимуть замовлену техніку в лізинг.

Отже, йдеться про суто технічні зміни. Принципова схема не порушується. Бюджетні кошти надходять на наші рахунки у Держказначействі, звідки й фінансуються вітчизняні заводи-виробники сільгосптехніки та обладнання. У них «Украгролізинг» закуповує продукцію для передачі селянам в лізинг. І порядок використання коштів на операції з фінансового лізингу Уряд затверджує спеціальною постановою. Цього року просто були внесені зміни до цього порядку у зв’язку із зміною головного розпорядника. Але, повторюю: це не принципові, елементарні технічні зміни. Чіткий помісячний графік руху бюджетних коштів затверджений відповідним наказом Міністерства фінансів. Саме за ним до кінця 2010 року розподілятимуться кредитні кошти за лізинговими програмами.

4. Скільки техніки ви плануєте передати в лізинг цього року? Скільки вже передали з початку 2010 року?

– Завдяки тому, що від наших лізингоодержувачів регулярно надходять кошти у вигляді планових лізингових платежів, ми вже змогли поставити з початку року 250 одиниць сільськогосподарської техніки та обладнання на суму понад 42,4 млн. грн. Якщо деталізувати, то селяни отримали: 102 трактори на суму 18,6 млн. грн., 8 зернозбиральних комбайнів на суму 7,0 млн. грн., 62 одиниці ґрунтообробної та посівної техніки на суму 4,7 млн. грн. та іншу техніку і обладнання.

Загалом же ми плануємо упродовж 2010 року передати агровиробникам у лізинг 50 комбайнів, 234 трактори, 1596 одиниць іншої техніки та обладнання на суму 353,7 млн.грн.

5. Скільки замовлень на техніку від господарств різних форм власності отримав “Украгролізинг” на 2010 рік?

– У нашому портфелі замовлень на початок 2010 року було 19,4 тис. одиниць техніки на загальну суму майже 2 млрд.грн. Подібні обсяги аграрії стабільно замовляють в «Украгролізингу» ось уже впродовж кількох останніх років. І ми, звичайно розцінюємо це як прямий доказ довіри агровиробників до нашої Компанії. Сучасний селянин став рахувати кожну копійку, ретельно аналізувати доцільність своїх витрат. Це вже не розгублений і безпомічний господар, а грамотний і вдумливий менеджер, якого не обдуриш і не зловиш, скажімо, на дешевий непотріб. Отож, якщо сучасні самостійні господарі, котрі налаштовані вести рентабельний успішний бізнес на селі, стоять до нас у чергу за оптимальним набором техніки, то ми цим гордимося і зайвий раз переконуємось в доцільності лізингу.

6. Яка на сьогодні ситуація з поверненням лізингових платежів?

– Зрозуміло, що повернення лізингових платежів – це основний критерій діяльності «Украгролізингу». Саме за ним, у першу чергу, видно ефективність нашої роботи. Не повернемо кошти за передану в лізинг техніку – гріш нам ціна. Тим паче, як я вже казав, упродовж перших місяців року поворотні лізингові сплати були справді єдиним джерелом поповнення лізингового фонду. Це, буквально, кисень для нас та й для селян, котрі із нетерпінням очікують нагальну техніку в розпал сезону. Хіба треба говорити, що на жодні компроміси у цьому плані ми не погоджуємось, адже йдеться про дефіцитні державні кошти, кожну копійку яких ми зобов’язані повернути.

Клієнти знають суворість нашої системи: затримав проплату хай навіть на кілька днів – одразу автоматично потрапляєш під особливий контроль філії, а за потреби – й відповідних служб центрального офісу.

Така системна робота дозволила філіям «Украгролізингу» виконати план повернень лізингових платежів п’яти місяців нинішнього року на 103 відсотки. У грошах сума перевиконання склала 1,2 млн.грн. Більшість філій спрацювали на 100 і більше відсотків. Тернополю, Івано-Франківську та Полтаві до стовідсоткового результату забракло буквально кілька відсотків. Правда, підкачали Крим, Кіровоград, Рівне, Харків та Чернівці. Хоча більшість боржників і з цих регіонів все-таки далеко не безнадійні. На жаль, дається взнаки сезонний характер агровиробництва, і проплати від деяких лізингоодержувачів активізуються з початком жнивної пори.

Найболючіша ж проблема НАКу сьогодні – це повернення боргів минулих років. Не наші «хвости», але нікуди не подітися: розгрібаємо і задавнені заборгованості. Переважно вони накопичилися через крупних лізингоодержувачів, котрі скористалися послугами певних виробників обладнання для тваринництва та зернозберігання.

Зрозуміло, що обласним філіям проблеми таких непростих клієнтів самотужки не подолати. Тому центральний офіс НАКу перебрав борги хронічних неплатників на себе і застосовує кардинальних засобів, відстоюючи гроші та майно держави в судовому порядку. Зокрема, є вже суттєві зрушення по обладнанню для тваринництва, яке вдалося вилучити у 6 неплатників. Тепер це обладнання (залишкова вартість якого понад 35 млн.грн) буде передано у повторний лізинг, але вже добросовісним лізингоодержувачам.

На жаль, саме через отаких проблемних неплатників «Украгролізинг» не може вийти на 100-відсоткову позначку у поверненні лізингових платежів. Задавнені борги минулих років зупиняють наші виконання на межі 86% (з планових 57,8 млн.грн. повернуто 50 млн.грн). Проте, рішучість наших дій у цьому напрямку вже дозволила за перших 5 місяців 2010 року повернути 7,6 млн. грн. боргів попередніх періодів.

7. “Укагролізинг” має намір залучити кредити російських і канадських банків для закупівлі комбайнів та будівництва зернових елеваторів. Ви можете розказати подробиці цих проектів? На якому етапі перебувають переговори?

– Ви ж бачите різницю між потребою у новій техніці й реальними сумами, які держава сьогодні спроможна виділяти. Природно, що ми шукаємо додаткових шляхів інвестування. Вивчивши найоптимальніші пропозиції, НАК «Украгролізинг» зупинився, зокрема, на двох інвестиційних проектах. Перший із них стосується придбання сучасних зернозбиральних комбайнів та важких широкозахватних тракторів, яких катастрофічно бракує в Україні. Йдеться про поставку 1000 російських комбайнів АКРОС і 300 потужних тракторів під маркою Buhler, але теж від нашого російського партнера – компанії «Ростсільмаш», яка придбала канадський завод Buhler. В Україні техніка подібного класу не виробляється. Під цей інвестиційний проект залучаються 290 млн. дол. російського кредиту. Ціни очікуються доступними для нашого сільгоспвиробника, нижчими за інші імпортні аналоги.

Ну а в другому інвестпроекті йдеться про спорудження сучасних зерноелеваторів ємністю від 30 тисяч тонн. Сюди наші канадські партнери готові вкладати 117 млн канадських доларів. Завдяки цій програмі з’явиться можливість побудувати комплекси для зберігання та доробки 470 тисяч тонн зерна.

8. Де плануєте будувати елеватори? Які розглядаєте варіанти? Скільки буде елеваторів?

– Зараз триває моніторинг оптимальних майданчиків під будівництво таких зернокомплексів. Будівництво розпочнеться з тих замовників, які підготуються швидше і забезпечать умови, які чітко відповідатимуть усім умовам проекту. Конкретні постачальники, кредитори, оператори – весь механізм проекту буде прописано окремою спеціальною постановою Кабінету Міністрів. Інвестплан під цю програму минулого року вже пройшов експертизу в Мінекономіки, отримавши позитивну оцінку. Можливо, він буде ще зараз уточнюватися.

9. Новий уряд скасував постанови попереднього щодо залучення “Украгролізингом” іноземних кредитів під державні гарантії для реалізації проектів зі впровадження ресурсозберігаючих технологій для прийому і зберігання молока та с/г продукції. Ви відмовитесь від цих проектів, чи шукатимете інші варіанти? Якщо останнє, то які?

– Для нашого агрокомплексу залишаються дуже актуальними проекти щодо впровадження ресурсозберігаючих технологій для зберігання та переробки сільгосппродукції. Особливо ж галузь потребує сучасних елеваторів. Маркетингові дослідження, які Компанія проводила, готуючи реалізацію проектів, про які ви запитуєте, підтвердили величезну потребу комплексів для зернозбереження. Звичайно, наші компетентні висновки не залишаються тільки на папері. Технічною службою “Украгролізингу» відпрацьовується впровадження інвестиційного проекту спорудження 15 елеваторів з ємністю зберігання 32,0 тис. тонн кожний з канадською компанією Вест Інтернешенел Лтд. Підготовлений проект постанови Кабінету Міністрів України «Про залучення НАК «Украгролізинг» у 2010 році іноземного кредиту під державну гарантію для реалізації інвестиційного проекту впровадження ресурсозберігаючих технологій із закупівлею об’єктів інфраструктури разом з обладнанням для приймання, доробки та зберігання сільськогосподарської продукції». Зараз цей документ проходить процес погодження у державних органах влади.

Бізнес-план впровадження цього інвестиційного проекту розроблено разом із науковцями Інституту аграрної економіки НААН. Збираємо замовлення на будівництво елеваторів.

10. Крім розпорядника коштів, які ще повноваження перебрав на себе “Украгролізинг” від Мінагрополітики?

– Мабуть, це не зовсім коректне запитання. Ніяких повноважень «Украгролізинг» від Мінагрополітики не перебирав і не може перебирати. Ми – державний агент з техніко-технологічного переоснащення сільськогосподарської галузі, спеціалізуємось на операціях фінансового лізингу. МінАПК – наше профільне міністерство. У кожного свої функції та завдання. Не менш успішно НАК контактує також в окремих питаннях із Мінпромполітики, з Міністерством фінансів чи, наприклад, державними відомствами, які опікуються водним, лісовим чи рибним господарством. У всіх у нас спільна державна справа, у якій ми є партнерами.

11. “Украгролізинг” не може забезпечити потреби усіх сільськогосподарських підприємств на техніку, як компанія вибирає заявки, які задовольняє першими?

– Для того, щоби стати лізингоодержувачами, сільгоспвиробники подають визначений пакет документів в регіональні філії Компанії «Украгролізинг» (з переліком необхідних документів також можна ознайомитися на сайті Компанії www.ukragroleasing.com.ua або ж у відомчому журналі «Механізація сільського господарства»). Документи ретельно перевіряються. Якщо ми переконуємось, що агровиробник платіжоспроможний, має добру репутацію в регіоні і має відповідні документи, він стає повноправним клієнтом «Украгролізингу». І наші стосунки регулюються договорами фінансового лізингу.

Коли на дуже дефіцитну техніку надходить забагато заявок, і утворюється черга з потенційних лізингоодержувачів, ми можемо застосувати тендерний механізм. Тендерна процедура передбачає, що першочергове право у такому випадку отримує той претендент, який може сплатити більший відсоток першого внеску за замовлену ним техніку.

12. За якими критеріями “Украгролізинг” вибирає підприємства, техніку яких передають у лізинг?

– Підприємства-виробників сільськогосподарської техніки, які стають партнерами «Украгролізингу», а також ціни на їх продукцію затверджує спеціальна Міжвідомча експертна Рада (МЕР). Нещодавно був визначений її новий склад.

Зараз ми працюємо із першими 32-ма підприємствами, вже затвердженими цього року МЕР. Ще понад 40 підприємств, оформивши необхідні заявки, чекають на наступне засідання експертної ради, щоби ми вже розпочали активне співробітництво з ними.

Утім, навіть до цих підприємств ми досить прискіпливо приглядаємось. З багатьма із них вже налагодили дружні партнерські відносини. Але якщо трапляються прикрі випадки порушення договорів, недокомплектації техніки чи обладнання, інші порушення, то ми заносимо таких несумлінних виробників до чорного списку тих, з ким не варто мати справу. Адже потерпають наші лізингоодержувачі, сільгоспвиробники.

13. Скажіть, будь ласка, якої саме техніки сьогодні найбільше не вистачає аграріям? На яку техніку найбільший попит?

– Селянам бракує, наприклад, потужних тракторів, щоби тягнути агрегати, котрі забезпечують обробіток грунту за новітніми технологіями (міні-тілл, ноу-тілл), бракує сучасних зернозбиральних комбайнів. Такої техніки вітчизняний виробник, на жаль, не виробляє. Натомість простіші, однофункціональні добротні машини та обладнання вже можемо запропонувати. Є цікаві пропозиції для обладнання тваринницьких комплексів та комплексів для зернозбереження.

Але найкраще про попит на техніку говорять замовлення, які надходять в «Украгролізинг» від агровиробників. Так, наприклад, селяни на 2010 рік замовили у нас 600 тракторів класу 1,4 виробництва ТОВ «Укравтозапчастина» на суму понад 93 млн.грн. і 262 трактори класу 3 від ВАТ «ХТЗ» на 112,4 млн.грн. Українські господарства також готові взяти в лізинг 134 зернозбиральних комбайни КЗС-9-1 «Славутич» від ТОВ «Херсонський машинобудівний завод» на 66,6млн.грн., а також зернозбиральні комбайни українсько-російського виробництва Дон-1500Б, «Вектор», «Акрос» – 184 одиниці на суму 187,1 млн.грн. Виробляє ці агрегати СУРВН «Дон-Лан». Є попит також на сівалки виробництва ВАТ «Червона зірка», їх замовлено 483 одиниці майже на 36 млн.грн. Є потреба у ґрунтообробній техніці виробництва ТОВ «Краснянське СП «Агромаш» (171 одиниця на суму майже 15 млн.грн) та ТОВ НВП «БілоцерківМАЗ» (381 одиниця на суму 23,2 млн.грн).

Переконалися наші господарства і в ефективності обладнання для тваринництва від ВАТ «Брацлав», ТОВ «ВО «Техна», інших підприємств.

До речі, як завжди, під час головної галузевої виставки «АГРО 2010», яка тільки що закінчилася, ми знову традиційно опитували відвідувачів виставки щодо їх пріоритетів на техніку. Гості нашого стенду, зокрема, заповнювали спеціальні анкети, де висловлювали свої побажання, міркування про техніку, яку хотіли би мати у своїх господарствах. Наші фахівці ретельно опрацюють, проаналізують результати цього опитування, передадуть в обласні філії. А вже фахівці філій будуть безпосередньо працювати із потенційними лізингоодержувачами.

14. На скільки відсотків український аграрій забезпечений сучасною технікою?

– Про плачевну ситуацію свідчить статистика. Скажімо, останніми роками кількість основних технічних засобів, що вибували з експлуатації, у 10-20 разів перевищувала кількість придбаних нових. Через це кількість тракторів в сільськогосподарських підприємствах зменшилась більше ніж на 220 тис. одиниць, зернозбиральних комбайнів більше ніж на 46 тис, кормозбиральних комбайнів майже на 30 тис., іншої сільськогосподарської техніки - на десятки тисяч одиниць. А наслідки? Наслідки очевидні: зрештою навантаження на один облікований трактор перевищило 100 га ріллі, на комбайн – 250 га ранніх зернових, а в окремих регіонах перевищило 300 га. От і маємо щорічні втрати зерна до 5-10 млн. тонн, крім того, значна його кількість переходить із класу продовольчого в кормове.

Близько 80 відсотків наявної в сільськогосподарських підприємствах техніки відпрацювала амортизаційний термін експлуатації і потребує значних затрат на підтримання її в робочому стані. Рівень її технічної готовності в напружені періоди робіт не перевищує 70-75 відсотків, певно що це призводить до грубих порушень технологічних регламентів вирощування сільськогосподарських культур.

Вихід? Про найбільш ефективний вихід із такої скрути ми вже з вами говорили: потрібен перехід на сучасну, модернізовану, енергоощадну техніку. Потрібен комплексний підхід до реалізації сільськогосподарських проектів, застосування новітніх технологій. Якщо таку бізнес-основу усвідомить навіть малий та середній агровиробник, фермер, то теж зможе досягти нормального рівня рентабельності для своєї продукції, а отже буде здатен не просто виживати, а ще й конкурувати на ринку.

15. Які, на вашу думку, основні проблеми вітчизняного сільського машинобудування? Що потрібно для їх вирішення?

– Вітчизняне машинобудування для агропромислового комплексу за своїм технічним рівнем суттєво відстало від досягнень світового науково-технічного прогресу. Це не відкриття і не секрет – це констатація факту. Без залучення в галузь нових технологій та обладнання провідних зарубіжних фірм наші машинобудівники неспроможні освоїти виробництво техніки для сучасних технологій. Наші машини не адаптовані до сучасних вимог вирощування сільгоспкультур. Вартість палива невпинно збільшується, відповідно, сільгоспвиробники прагнуть одержувати максимальну ефективність на виконанні всіх агротехнічних операцій. Тільки вітчизняна техніка у ці вимоги аж ніяк не вписується.

Більшість новітніх знарядь неможливо поєднати навіть з найостаннішими моделями українського трактора. Складається враження, що наші конструктори, проектанти поняття не мають, а що ж відбувається у світі, які там є досягнення, а тим паче, які перспективні потреби ринку сільгосптехніки.

Тим часом у світі вже чітко склалася спеціалізація зі створення елементної бази, яка дозволяє виготовляти рентабельну конкурентоспроможну типову продукцію. Світовий досвід показує: процес виробництва складної техніки не є локальним. Про натуральне «совкове» господарство, коли в одному місці виготовляється все «від і до» треба чимшвидше забути, інакше пастимо задніх і надалі, плентаючись у хвості економічного прогресу.

Врешті, «Украгролізинг» не сидить осторонь, а намагається ефективно вплинути на покращення ситуації із виробництвом конкурентоздатної сільгосптехніки в Україні. Зокрема, пробуємо лобіювати зміни у профільні закони. Адже багато що в наш час залежить навіть не від грошей, а від мудрого політичного рішення. Ми брали активну участь в обговоренні та внесенні змін та доповнень до Закону про підтримку вітчизняного машинобудування. Досі ним у плані комплектації запасних частин та комплектуючих механізмів для вітчизняної техніки було передбачено дотримуватися пропорції 50 на 50. Але подивимося: хіба сьогодні існує українського виробництва двигун, який відповідав би сучасним технічним параметрам? А вісь? А коробка? Немає. Отож, щоби розрухати вітчизняне машинобудування, потрібно не вигадувати велосипед, а сідати на нього і їхати. Тобто, діяти за схемами, давно апробованими в усьому світі. А саме: використовувати комплектацію імпортну, ту, аналогів якої немає в Україні, і паралельно розвивати своє виробництво. Можна при цьому застосовувати гнучку поетапну схему: починати з 10% наших комплектуючих, поступово переходити на 15, 20, 25. Тільки стежити за динамікою виробника. Якщо він наступного року не збільшив відсоток вітчизняних комплектуючих, тоді зупинити йому належні пільги, преференції. А якщо все впроваджує планово, то хай застосовує гнучкий механізм і надалі. Все одно ж йдеться про вітчизняне виробництво, робочі місця не для кого-небудь, а для українських робітників.

Тішить, що у розумінні цього процесу у нас багато однодумців. Нещодавно парламентський Комітет з питань аграрної політики та земельних відносин рекомендував Верховній Раді прийняти за основу проект закону про внесення змін до закону `Про стимулювання розвитку вітчизняного машинобудування для агропромислового комплексу` з метою виробництва сучасної конкурентоздатної сільськогосподарської техніки. Будемо вважати, що справу зрушено з мертвої точки. І у селян з’явилася надія на свою – недорогу, але ефективну агротехніку.

16. Уряд включив вас у склад Міжвідомчої експертної ради з питань визначення пріоритетів у виробництві нової с/г техніки. Якій техніці, на вашу думку, треба віддавати пріоритет?

– Безумовно, кожен наш лізингоодержувач має право на вільний вибір об’єктів лізингу. Йому таке право гарантує Закон «Про фінансовий лізинг». Однак, наше завдання – допомогти йому вибрати найбільш оптимальний варіант набору необхідних машин і обладнання. Саме тому Компанія намагається поступово перейти від надання у лізинг окремих простих одноопераційних машин до поставки на умовах фінансового лізингу наукоємких ефективних енергоресурсозберігаючих машинних комплексів в складі трактора, посівних агрегатів, зернозбиральних комбайнів, машин для захисту посівів та ін., розрахованих на ефективне впровадження тієї чи іншої сучасної технології.

Крім того, з огляду на те, що вартість машин і обладнання, які входять до комплектації тваринницьких комплексів, об’єктів для доробки і зберігання сільськогосподарської продукції, не перевищують 10-30 відсотків сумарної вартості їх проектування, монтажу і будівництва, Компанія намагається організувати постачання у лізинг таких об’єктів в стадії готовності «під ключ». Упевнені, це дозволить залучити до лізингових програм державної підтримки більш широке коло аграріїв.

УНІАН