Нинішнього року аграрії відзначають 50-ліття створення Українського республіканського об‘єднання "Укрсільгосптехніка", яке упродовж десятиріч було потужною системою зміцнення матеріально-технічної бази сільського господарства.

З приводу такої знаменної події Національна акціонерна компанія «Украгролізинг», яка нині дбає про забезпечення  сільгосптоваровиробників сучасною ефективною технікою, та Українська асоціація аграрних інженерів, котра акумулює інженерний досвід аграрної галузі, організували урочисті збори.

–       Ми намагалися скористатися з доброї нагоди і зібрати кращих фахівців, технічних спеціалістів, котрі вміли надійно та стабільно забезпечували селян належною технікою, – говорить генеральний директор УААІ Володимир Кульгавий. – Ця ж проблема залишається нині такою актуальною!

Поважне зібрання привітали народний депутат України, почесний президент УААІ Василь Шпак і нинішнє керівництво НАК «Украгролізинг».

Ветерани з інтересом разом згадали історію «Украсільгосптехніки», ніби перегортали сторінки власного життя. Найстарші з них ще пам’ятають, як на початку 60-х років, після необдуманих реорганізацій сільськогосподарська галузь потерпала через брак контролю за належним використанням техніки, як затягувалися терміни сезонних робіт, а отже зростала вартість сільськогосподарської продукції, давалися взнаки й інші негативи.

У районах, областях і республіці селяни забили тривогу; потрібно було терміново вживати конкретних заходів.

У зв‘язку з цим у 1961 році було розроблено проект державної інженерно- технічної структури з виробничого та матеріально-технічного обслуговування сільського господарства України, згодом погоджений на найвищому рівні країни.

Зрештою  постановою  ЦК Компартії України і Ради Міністрів УРСР від 28 лютого 1961 року № 527 було створено Українське республіканське об‘єднання Ради Міністрів УРСР "Укрсільгосптехніка".

У різні роки його очолювали талановиті професіонали та організатори  сільськогосподарського виробництва: Володимир Кривошеєв, Віктор Гарбузов і, звичайно, Микола Момотенко.

Масштаби діяльності Укрсільгосптехніки не можуть не вражати. Варто лише вдуматися у цифри, які озвучилися на ювілейному зібранні. Зокрема, статистика свідчить, що через систему Укрсільгосптехніки сільському господарству щорічно поставлялось 50-55 тис. тракторів, 12-13 тис. зернозбиральних комбайнів, 13-14 тис. комбайнів для збирання кукурудзи, цукрових буряків, картоплі, кормових культур, 40-45 тис. автомобілів, по 20-25 тис. ґрунтообробних і посівних машин, 18 тис. машин для внесення добрив і захисту рослин, 20-25 тис. різного обладнання для механізації процесів на тваринницьких фермах. Обсяги поставок запасних частин для експлуатації й ремонту техніки здійснювались за 120 тис. найменувань деталей на загальну суму 3-3,5 млрд. гривень. Поставки пального складали щорічно 4,5-5 млн. тонн бензину і 7-7,5 млн. тонн дизельного палива.

Загальні обсяги поставок матеріальних ресурсів сільському господарству щорічно складали у ті роки на 36-37 млрд. карбованців.

В системі  працювало 310 тис. чоловік, в т.ч.  90 тис. інженерно-технічного персоналу, районних об‘єднань і відділень – 825, ремонтних підприємств – 1006, ремонтних і машинобудівних заводів – 56,  підприємств матеріально-технічного постачання – 602, нафтобаз – 545, автотранспортних підприємств – 1009 та інші підрозділи.

Характерно, що особлива увага приділялася підготовці молодих інженерних кадрів для роботи у системі "Сільгосптехніка". У кожній області в складі облсільгосптехніки були навчально-курсові комбінати, а в райсільгосптехніках - навчальні класи. Дуже важливо, що при поставці нових марок, чи моделей техніки, механізатори господарств навчались новим правилам її експлуатації у райсільгосптехніках безкоштовно.

Внаслідок ефективної діяльності Держкомсільгосптехніки УРСР енергоозброєність праці в сільському господарстві зросла від 4,7 кінських сил на одного працюючого у 1965 році до 33,6 к.с. у 1985 році, або більше ніж у 7 разів.

Структура Укрсільгосптехніки була задумана такою, щоб усі виробничі послуги та матеріально - технічне постачання сільського господарства, як основної галузі із забезпечення держави продуктами харчування та сировиною для промисловості, максимально наблизити територіально до сільськогосподарського виробництва. Усі 10 тисяч колгоспів, радгоспів та інших сільськогосподарських організацій за місцевим територіальним принципом обслуговувались цими підприємствами. Обслуговуюча індустріальна структура промислових підприємств в особі районних об'єднань "Сільгосптехніка" була максимально наближена до сільськогосподарських товаровиробників. Середня відстань між господарствами і райсільгосптехніками складала по Україні 18 кілометрів.

Найперше, була розроблена і впроваджена система вивчення попиту та формування замовлень на рівні району, області, республіки і країни загалом для виготовлення у промисловості всіх видів техніки, запасних частин, нафтопродуктів, мінеральних добрив та інших матеріально-технічних ресурсів для забезпечення потреб сільського господарства.

Ремонтні підприємства за рівнем своєї технологічності нічим не відрізнялися від машинобудівних заводів і в багатьох випадках мали більше різноманітного верстатного обладнання і спеціальної оснастки, ніж окремі заводи.

Зрозуміло, що фахівці Укрсільгосптехніки із болем спостерігають за сьогоднішніми проблемами сільського господарства. «Але ще є порох у порохівницях», – говорять вони і готові передати свій досвід, допомогти порадами нинішньому поколінню спеціалістів, котрі вболівають за ефективний розвиток сільського господарства України.

Професійна асоціація аграрних інженерів зробила усе можливе, аби зустрічі та чествування аграріїв-ветеранів відбулися в усіх областях країни, де добре пам’ятають надбання системи Укрсільгосптехніки.